– Тернопіль житлово-комунальний Тернопіль житлово-комунальний
20-21 липня у Тернополі, в рамках проекту “Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні” (ПУЛЬС), який реалізує Асоціація міст України за підтримки USAID, відбулась зустріч мерів міст України “Реформування ЖКГ: модернізація системи централізованого теплопостачання та впровадження альтернативної енергетики в місті Тернополі”.
У рамках заходу генеральний директор групи компаній “Промгазтехнологія” Олег Воєводкін виступив з доповіддю на тему “Технології використання альтернативних видів палива та виробництва теплової енергії”. До слова, найближчим часом фахівець має намір провести круглий стіл у Тернополі, щоб відповісти на усі хвилюючі питання містян.
Довідка: Олег Воєводкін понад 15 років працює в галузі теплопостачання як менеджер і провідний спеціаліст. У 2004 році створив компанію “Елас”, яка сьогодні входить до групи “Промгазтехнологія” і вважається провідною компанією в Україні щодо автоматизації технологічних процесів.
Поміж реалізованих ним проектів: модернізація котлів та печей: на Шатріщенскому цегельному заводі, Іршанський ГЗК, Вільногірський ГЗК, Маріупольський металургійний комбінат, “Азовсталь”, Запоріжалюміній, Побузький феронікілевий комбінат; модернізація системи сірко- і газоочистки агломашин: Запоріжсталь; встановлення блочнотранспортабельних котельних установок: понад 100 в Україні; реконструкція газових котлів та печей для KNAUF Ukraine, розробка і встановлення систем сушки харчових продуктів для підприємств в Україні, Туреччині й Китаю.
Досвід роботи і реалізації проектів в Чехії, Литві, Індії, М’янмі, Катарі, Туркменістані та Казахстані. Група компаній “Промгазтехнологія” розпочала свою діяльність в 2000 році у місті Фастів Київської області на базі компанії “Промгаз Апарат”.
“Промгазтехнологія” займає провідні позиції на ринку послуг в теплоенергетичній галузі. У 2016 році до складу групи увійшло підприємство “Тернопільтепло”, яке зараз здійснює проект модернізації семи котельнь у Тернополі, а саме, їх переведення з газу на торф.
“Промгазтехнологія” має унікальний досвід роботи з різними видами твердого палива, яке може сьогодні замінити газ. У чому їх плюси і мінуси?
-Розробляючи, а також виготовляючи котли та інше обладнання і автоматику для теплоенергетики наша компанія отримала сертифікати якості на види палива: тріски, пелет, соняшникового лушпиння, соломи, кукурудзи, торфу і навіть посліду. Всі ці види альтернативного твердого палива ми досліджували і вивчали на практиці. І дійшли висновку, що більшість з них має як плюси, так і мінуси у використанні.
Найбільш відомий і поширений вид твердого альтернативного палива сьогодні в Україні – це деревина шматками, яку використовує приватний сектор, невеликі цехи і заводи, а також тріска, яка вважається промисловим видом палива, адже може доводитись до паливного стандарту.
Вважаю, що в Україні відсутній прозорий та зрозумілий ринок тріски. В її вартість не закладають видатки на відновлення промислової деревини, тобто вона є заниженою, а масове безконтрольне з боку держави використання може привести до остаточного знищення лісів. Тому ставлюся до цього виду палива, як до дуже перспективного, але абсолютно незрозумілого для ринку.
В Європі, справді, тріска стала лідером ринку альтернативного твердого палива, але її вартість становить 50 Євро за тонну. Де-факто ж вона торгується не в тонах, а в калоріях. Українська тріска не відповідає європейським стандартам калорійності, це також впливає на те, що вона значно дешевша.
Пелети – найбільш стандартизований, тобто прогнозований вид палива, на ньому може працювати вже не лише мала, але й середня і велика енергетика. Стандартизований стосовно вологості та іншим параметрам, чіткий і зрозумілий матеріал, але через це дуже дорогий. Тому українська пелета сьогодні практично вся експортується в Європу, а не використовується у вітчизняній теплоенергетиці.
Лушпиння соняшника має високу калорійність, не вбирає вологу, має добрі екологічні параметри щодо викидів, але має також свої мінуси. Тож, як паливо пелети з лушпиння використовують переважно ті, хто вирощує соняшник і виготовляє різні продукти з нього.
Ринок соломи злакових є величезний і теж перспективним. Але є маса мінусів, починаючи з екологічних проблем при згоранні і завершуючи проблемами із складуванням та перевезенням цього габаритного палива. Головними споживачами соломи, як палива, можуть бути невеликі підприємства, які знаходяться безпосередньо в місцях, де вирощуються злакові культури.
Минулого року ми багато працювали з біомасою з кукурудзи. Параметри горіння нормальні. Добре паливо. Єдине, що виготовляти пелети з кукурудзи дорого. Якщо зберігати і транспортувати не в пелетах, то, як і у випадку з соломою, маємо справу з великими видатками. Отож, цей ринок також буде розвиватися, але більше для приватних гравців, які займаються сушінням кукурудзи, а от для теплоенергетиці в найближчі роки він малоперспективний.
Також локальним паливом для маленьких господарств є пташиний послід, хоч паливо з нього виходить екологічно чистим. Останнє довели наші випробування.
Лігнін сьогодні активно закутають Чехія і Польща для своїх теплоелектростанцій. Адже це паливо також добре щодо всіх показників, разом з екологічними. Але в умовах України воно локальне, його економічно вигідно використовувати там, де є металургійні комбінати, наприклад, в Запоріжжі.
Торфом “Промгазтехнологія” займається вже чотири роки. Компанія виготовляє котли і сушки для торфу. Торф, як і тріска, є одним з найбільш системних і прогнозованих видів палива. В Україні розвіданих запасів торфу є 3 млрд. т. Якщо це перевести в умовні куби, то це дорівнюватиме трильйону кубів газу. Це величезний енергетичний потенціал. З 100 га торфовища ми можемо впевнено зробити сухого підготовленого палива приблизно 40 тис. т або близько 40 МгВт енергії.
Львівська область – це 40 відсотків торфовищ, Тернопільська – 30 відсотків. Західна і Центральна Україна багаті торфовищами. У СРСР Україна видобувала і виробляла 3 млн. т енергетичного торфу. Це заміщення майже 1,3-1,4 млрд кубів газу або 10% споживання теплокомуненерго і приватного сектора. Якщо говорити про природні властивості торфу, то вміст сірки в ньому від 4 до 24 разів менше, ніж в вугіллі.
Досвід таких європейських країн, як Фінляндія, Швеція, Ірландія, Канада, свідчить, що потенціал торфу, як палива, може становити до 10-20 відсотків сукупного використання у теплоенергетиці.
Європейський споживач не боїться використовувати торф як паливо, адже сьогодні воно є прогнозованим і екологічно безпечним завдяки сучасним технологіям. І це досягається перш за все завдяки попередньої підготовки та обробки торфу для спалювання.
Тобто торф з поля не відразу потрапляє у піч?
-Саме так. Спочатку торф потрапляє на завод, де з нього виготовляють брикети для індивідуальних користувачів і пил, який використовується в середній та великій теплоенергетиці. Параметри пилу доводяться до стандартів щодо вологості та іншим показникам і лише після того він в герметичних автомобілях переправляється на котельні.
Всі роботи з відвантаження і завантаження пилу в котли відбуваються герметично з використанням пневматики. Одна машина за 40 хвилин вивантажує близько 18 т палива.
Постійні параметри палива дозволяють нам налагодити і проконтролювати всі показники роботи котлів на торфі, а також убезпечитись від неочікуваних ситуацій щодо викидів в атмосферу.
Якщо можна, про технологію спалювання торф’яного пилу і параметри викидів в атмосферу розкажіть більш детально, адже в людей все ж таки існують побоювання щодо екологічних наслідків цих процесів?
-Екологічна безпека котлів, які сьогодні використовуються для спалювання торф’яного пилу, гарантована тим, що пил – це стандартне, прогнозоване паливо. Це означає, що ми можемо налаштувати котел на стабільне спалювання при температурі 900 градусів. Саме при цій температурі всі органічні сполуки, навіть дуже складні, у вигляді полімерних з’єднань, саморуйнуються і окислюються до вуглекислого газу.
У котлах, виготовлених “Промгазтехнологією”, зокрема, для Тернополя, встановлюється додаткова спеціальна камера, в якій відбувається доспалювання вуглекислого газу. Це означає, що у викидах в атмосферу вуглекислий газ становить близько 60-80 мг на квардратний метр. Ці показники задовольняють не те що українські, але й навіть і європейські вимоги до безпеки викидів в атмосферу.
На всіх котлах “Промгазтехнології” при виході встановлено рукавний фільтр, який збирає пил. Показники його очищення 96-99 відсотків.
Процес спалювання відбувається під контролем автоматичних датчиків, показники яких виводяться в он-лайн режимі на монітори комп’ютерів і є доступними для кожного споживача з будь якого мобільного пристрою. Такий сервіс вже найближчим часом стане доступний для мешканців Тернополя.
Якщо ж торф не оброблений, його характеристик будуть різні, екологічну безпеку не можна гарантувати. Нестандартизоване паливо – це проблема котлів, які використовувалися свого часу в СРСР.
Що відбувається з відходами спалювання торф’яного пилу?
-Властивістю торфу є висока зольність. Середня зольність складає близько 15 відсотків. Попіл, яка залишається після спалювання торф’яного пилу, користується значним попитом у будівельних фірм. Останні виготовляють з її використанням різні будівельні суміші, зокрема використовують під час виготовлення бетону. Попіл пакується автоматично в герметичні мішки і вивозиться.
Торф’яний пил Ви виготовлятимите на Тернопільщині?
-Торф’яна теплоенергетика може і повинна стати основою сталого розвитку цього регіону. У наших планах така перспектива є. Якщо нам вдасться запустити повний цикл, то це дозволить також створити 120 нових робочих місць у Тернопільській області. Компанія “Промгазтехнологія” має власний завод з виготовленню торф’яного пилу, який наразі забезпечує паливом й проект в Тернополі.
Чи великими є капіталовкладення в альтернативну енергетику?
-Капіталовкладення залежать від багатьох параметрів. У Тернополі модернізація 7 котелень коштує 72 млн. Гривень (від проекту до запуску), і вони сукупно продукуватимуть 18 МгВт тепла, отож капіталовкладення в один МгВт становлять 4 млн. гривень. Разом з тим, очікується заміщення природного газу в межах 8 млн. кубометрів у рік. Тобто економія газу становить 60 млн. гривень. У добу котельні споживатимуть до 120 т торф’яного пилу.
У Львові зараз реалізується проект з будівництва біогазової установки, яка використовувати як паливо мул, що накопичився на очисних спорудах водоканалу. Чи такий проект можна вважати екологічно безпечним?
-Існує кілька видів мулу. Одні – повністю нормовані, тобто з чіткими хімічними параметрами, стійкими бактеріями, і відповідно, паливо з такого мулу є прогнозованим, системним. Такий мул, наприклад, залишається від роботи харчових підприємств. Його екологічно безпечно використовувати для спалювання. Інша справа – мул з очисних споруд. У ньому є все, і це все буде в атмосфері: фосфати, інші шкідливі сполуки не розкладуться остаточно при згоранні та потраплять в атмосферу.
Мул очисних споруд вимагає якісного вивчення і стандартизації перед тим, як його використовувати як паливо. Тому так, це можна робити. Але на сучасних очисних спорудах. На старих очисних спорудах нічого стандартного і прогнозованого немає. Спалюючи такий мул, ми потрапляємо в зону екологічного ризику. Тому особисто в мене є застереження щодо таких експериментів.