Коли п’ять років тому Владислав Стемковський став заступником міського голови Тернополя Сергія Надала, він і гадки не мав, наскільки тут широкий простір для втілення його креативних та практичних ідей. Озираючись назад сьогодні, коли в місті реалізовано ряд інноваційних проектів, він зауважує, що його головна справа тут ще не зроблена. Про секрети першої «п’ятирічки» та про те, що прагне втілити у нашому місті людина, яка бачить на декілька кроків уперед – читайте у розлогому інтерв’ю.
«Мені сподобалося те, що Сергій Надал почав з втілення власної передвиборчої програми»
Пропозиція стати заступником директора КП «Тернопільміськтеплокомуненрго» з питань інвестицій, яку Владислав Стемковський отримав наприкінці 2010 року, була зовсім несподіваною для нього. Втім, як людина, яка добре знається у цій галузі, він не відмовився, а, залишивши свою роботу у Луцьку, де працював заступником міського голови, переїхав до Тернополя.
- Новообраний голова Сергій Надал запропонував мені стати його радником, і я прийняв цю пропозицію. У статусі радника та члена виконавчого комітету я пропрацював декілька місяців. На той час в управлінні житлово-комунального господарства виник ряд системних проблем, пов’язаних із виконанням певних видів робіт, виникали різні організаційні проблеми, а відповідальна особа, не маючи бажання вирішувати цих проблем, просто написала заяву на звільнення, Таким чином звільнилася вакансія заступника міського голови і рішенням сесії від 19 травня 2011 року мене було призначено на цю осаду. Досвід роботи у галузі в мене вже був, адже до моменту переїзду до Тернополя я був заступником міського голови та начальником департаменту ЖКГ у Луцьку.
Як розповідає Владислав Володимирович, це рішення далося легко – у той момент він вирішив, що у Тернополі є над чим пропрацювати. Крім того – підібралася команда людей, орієнтованих на вдосконалення Тернополя.
- Мені дуже кортіло втілити те, чого не зміг зробити у Луцьку. Спочатку я приїжджав до Тернополя на два-три дні щотижня, але з часом я оселився тут та перевіз сюди свою сім’ю. Сподобалося та стало однією з причин, чому я залишився в Тернополі, було те, що Сергій Надал, який саме очолив місто, насамперед взявся за втілення своєї передвиборчої програми, залучаючи при цьому найкращих фахівців у різних галузях. Одним із перших таких пунктів передвиборчої програми Сергія Віталійовича було спорудження теплого тротуару, який облаштували на схилі бульвару Тараса Шевченка неподалік ЦУМу (за свідченнями медиків саме це місце було найбільш травмонебезпечним). Остаточну оцінку проекту з облаштування теплих пішохідних доріжок було виставлено наприкінці тодішнього зимового сезону: хоч тротуар і виконує свою функцію, та наразі він у Тернополі один. Оцінивши усі його переваги, ми вирішили, що наразі впровадження цієї технології у Тернополі не на часі. Впродовж цих років було відремонтовано чимало пішохідних ділянок у відповідності до програми ремонту тротуарів, хоч і без систем підігріву – розповідає Владислав Стемковський.
Перші «реформи» Стемковського у Тернополі
Ставши заступником міського голови, насамперед Владислав Стемковський із Листопадової, 5, переніс свій кабінет на вулицю Коперника, 1, в приміщення управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології. Невтомний реформатор і тут втілив своє бачення, змінивши організаційну структуру управління: відділи були реорганізовані, а начальники профільних відділів стали ще й заступниками начальника управління, яким було призначено Миколу Лесіва. З ініціативи Владислава Стемковського при УЖКГ був створений сектор з питань енергозабезпечення.
- Важливо відчути потреби, які дійсно мають значення, випереджувати виклики часу. Енергоефективні заходи ми почали втілювати декілька років тому, розпочавши із облаштування ІТП у будівлях бюджетної сфери – школах, дитсадках і лікарнях. Це був перший крок втілення енергоефективних проектів, які на той час у Тернополі всіляко утискалися діючою владною верхівкою та «Партією регіонів». Однак ми втілили задумане своїми силами методом лізингу, при чому, не у вигляді експерименту в кількох закладах, а облаштували індивідуальними тепловими пунктами усі будівлі, що дозволило нам суттєво заощаджувати. Тернопіль продовжує впроваджувати енергоефективні заходи у житлово-комунальному господарстві, термомодернізувати систему централізованого тепло – та водопостачання з допомогою міжнародних інституцій. У нас є успішні напрацювання у цьому напрямку, адже Тернопіль – чи не єдине місто, де сьогодні до процесу енергоефективності залучені усі великі міжнародні фінансові інституції: Фонд Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля (E5P), Європейський Банк Реконструкції та Розвитку, Міжнародний Банк Реконструкції та Розвитку, фонд НЕФКО, фонд SIDA, реалізовуються проекти USAID, – розповів заступник міського голови.
Загалом втілення будь яких новацій мають бути закономірними та вчасними, вважає Владислав Стемковський.
- Для того, щоб вдалося реалізувати будь-який задум, варто передбачити три складові: фінансову, правову та технічну. Доволі часто хороші ідеї неможливо втілити через те, що, приміром, немає підрядника, який може взятися за ті чи інші роботи. Цілком зрозуміло, що іноді на заваді стають якісь юридичні аспекти чи брак коштів. Якщо взяти до уваги нещодавно презентоване «сонячне дерево», то встановивши його ми просто поцілили «у яблучко» сучасних запитів. Здавалося б, що є багато значно важливіших проблем у місті, окрім підзарядки телефонів та смартфонів. Однак, той ажіотаж, який був викликаний відкриттям «сонячного дерева» у Тернополі, демонструє: ми вловили кон’юнктуру ринку, тому ми продовжимо встановлювати такі «сонячні дерева» у Тернополі. Втім, можливість підзарядити свій гаджет у центральній частині міста у тернополян є вже давно: у Парку Шевченка на одній з алей є декілька розеток, які функціонують і від яких можна у будь який час зарядити телефон. Багато людей знає про їхнє існування, ними користуються для того, щоб підключити магнітофон, підзарядити гаджет або попрацювати з ноутбуком, але ж це не викликає такого шаленого захоплення, як «сонячне дерево», – констактує пан Владислав.
Вся правда про МШЕД та луцьку фірму, яка прибирає Тернопіль
Як не тернополянин, Владислав Стемковський відразу побачив недоліки, які непомітні для тих, хто живе у Тернополі давно.
- Я дуже швидко адаптовуюся до зовнішніх умов, адже змінювати місце проживання доводилося не раз. Але рухаючись вулицями Тернополя, дещо відразу почало мені дошкуляти. Насамперед, це була жахлива робота світлофорів, що створювало аварійні ситуації на дорогах. Оскільки у світлофори вкручували звичайні лампи розжарення, вони дуже швидко перегорали, а робота світлофора влаштована так, що при перегорянні однієї лампи, вимикалися всі. Мушу зазначити, що у той час, коли я почав працювати у Тернополі, світлофори були на балансі МВС, відтак УЖКГ не могло їх обслуговувати, ремонтувати тощо. Доклавши максимум зусиль ми знайшли вихід із ситуації: як не оригінально це звучить, ми… взяли світлофори в оренду, і впродовж вже декількох років проводимо їхню заміну на світлодіодні, які споживають менше електроенергії, тому є більш енергоефективними, та керуються дистанційною системою керування світлофорами, як і зовнішнє освітлення у Тернополі.
Можливо, хтось би й не звернув уваги, але педантичний Владислав Стемковський не зміг миритися з тим, що змет з тернопільських доріг працівники викидають на технічні тротуари вздовж дороги.
- Оскільки прибирання було ручне, працівники скидали змет на технічні тротуари, те ж сміття знову дощами змивалося на дорогу, при чому – вже разом із тротуарами. Вигляд був жахливий, хоча для тернополян це вже було звично. Насамперед, ми зачистили технічні тротуари, відділивши їх від доріг та зелених зон, а згодом задумалися і про механізоване прибирання вулиць. До речі, мені часто доводилося чути, що я є власником луцької фірми, яка виграла тендер та почала прибирати Тернопіль. Це неправда. У моєму телефонному записнику понад дві тисячі імен та прізвищ, і серед них є прізвище власника фірми. Однак це не означає, що я сприяв його роботі у Тернополі – він взяв участь у тендері, виграв його і тому має змогу надавати послугу із прибирання Тернополя. У місті не було на той час техніки для здійснення для механізованого прибирання, втім було велике комунальне підприємство МШЕД, у якого був роздутий штат і утримувати яке необхідно було впродовж року – тоді, коли воно працювало, і тоді, коли не працювало. Реорганізація була необхідна, адже підприємство постійно перебувало в боргах, попри це, як мені відомо, на ньому утримувалися приватна техніка, приміром, асенізаторні машини, які обслуговувалися працівниками підприємства. Щомісячно КП купувало понад тону соляри – підрахуйте, які це видатки при вкрай неефективній роботі. Відтак, коли підприємство з іншого міста запропонувало ефективнішу роботу за менші гроші, вигравши тендер, реорганізація була проведена.
Естетика і функціональність
Також Владислав Стемковський у перші місяці своєї роботи порекомендував замінити бетонні плити, які служили обмежувачами для автомобілів, на естетичні обмежувачі у вигляді куль.
- Ми поговорили з головою, ця пропозиція знайшла розуміння з його боку. Справа в тому, що відмежування бетонними плитами може й десь і виправдовує себе, але у центральній частині міста хотілося б, щоб це було красиво. Для мене було шоком те, що кортежі наречені могли заїхати на майдан Волі, щоб зробити вдалий кадр, але ж бетонними плитами його не відмежуєш! Продумували варіант із стовпчиками, які також виглядають відносно непогано, але через них не могли б проїхати автомобілі швидкої чи пожежної… Тому зійшлися на варіанті із кулястими обмежувачами. Здається, що це також дрібниця, втім з точки зору естетичної та практичної це дуже вдалий крок, – розповідає пан Стемковський.
Перелічити усі ідеї, які втілені у Тернополі цим креативним, сповненим натхнення чоловіком, просто неможливо. Однак недостатньо лише вигадати – значно складніше втілити у життя інновації так, щоб вони прийшлися до душі мешканцям міста.
- Деякі із наших ініціатив сприймалися тернополянами доволі агресивно, однак зараз приходять і дякують за них. Пригадую, коли було прийняте рішення про реконструкцію альтанки на «Острові закоханих», деякі тернополяни були категорично проти. Пригадуєте, яка вона була трухлява і перекошена, незрозумілого синього кольору? Сьогодні ж це красива споруда, яка дійсно асоціюється із прекрасним почуттям, з торжеством шлюбу. До речі, під час ремонту моста до «Острова закоханих», секції огорожі із колодками, причіпленими молодятами, були демонтовані, адже колодок було настільки багато, що огорожа вже просто руйнувалася від їхньої ваги. Сектори із колодками ми не викинули, вони зберігаються на одному із підприємств і ми вже обдумуємо, де можна використати цю огорожу, адже це своєрідний пам’ятник кільком поколінь закоханих. Якщо у когось є якісь ідеї – телефонуйте в управління і пропонуйте свої варіанти.
Втім, не лише про красу та естетику міста дбає креативний заступник міського голови. Як людина, яка мала змогу переймати досвід в багатьох країнах світу, прагматичний Владислав Стемковський усі найкращі практики прагне втілити у нашому рідному Тернополі.
- Скільки було скандалів через те, що ми в проектах капремонтів асфальтобетонного покриття дворів почали передбачати облаштування екопарковок – ви просто не уявляєте! Першим таким двором став двір на проспекті Злуки, 43 і нам довелося докласти зусиль, щоб переконати мешканців у доцільності втілення такого заходу. Тепер напередодні капремонтів мешканці самі вже звертаються із проханнями облаштувати екопарковки, які дозволяють зменшити обсяг заасфальтованої території і при цьому водії не паркуються на газонах, створюючи болотяне місиво. Як з’ясувалося, на Тернопільщині є виробники, які виготовляють решітки для екопарковок, однак їх купували здебільшого власники приватних будинків. Ми ж почали облаштовувати ними прибудинкові території багатоповерхівок. По-перше, це екологічно, по-друге – в разі просідання чи руйнування декілька секцій екопарковки можна замінити.
«Історична» тернопільська бруківка виявилася нікому не потрібною
«Пане Стемковський, збережіть історичну тернопільську бруківку!» – з такими проханнями зверталися до Владислава Стемковського ледь не щодня після початку реконструкції вулиці Валової. А згодом, коли ремонтували вулицю Збаразьку – посипалися легенди про те, що «австріяки за ту бруківку давали сотні долярів».
- Нас звинувачували в тому, що ми демонтували «історичну» бруківку, однак сьогодні водії вже оцінили переваги комфортного проїзду даною вулицею і самі ініціюють заміну покриття поблизу дамби Тернопільського ставу, адже там також викладена бруківка. До слова, минулого року у приміщенні Тернопільської міської ради булозаплановано провести відкритий аукціон з продажу базальтової бруківки, вилученої під час ремонту вулиць Тернополя. Хоча про аукціон було оголошено у засобах масової інформації, бажаючих придбати виставлені лоти не виявилося. Тому бруківка й надалі перебуватиме на зберіганні у комунальному підприємстві «Міськшляхрембуд», – розповідає Владислав Стемковський.
Інвестиції у майбутнє
Писати про те, що вже втілено у місті завдяки невгамовному Владиславу Стемковському можна безкінечно. Та він запевняє, що все, що вдалося реалізувати – заслуга команди та розуміння з боку міського голови.
- Я радий, що мені випала нагода працювати саме у Тернополі і саме з цією прогресивною командою, орієнтованою на майбутнє. З’явилася ідея облаштувати вуличні антивандальні тренажери у Тернополі – ми зробили це. Минулої зими ми оновили новорічну ілюмінацію на ялинці, а також облаштували ілюмінацію на вулиці Валовій та на Сагайдачного та змусили фонтани «працювати» взимку, обладнавши їх світлодіодними хвилями. Ці ініціативи тернополяни зустріли на «ура». А от коли мова йде про серйозніші речі, приміром про ремонт балконів у центральній частині міста, то тут вже виникають запитання. Ми запропонували мешканцям цих будівель замінити існуючі конструкції на елегантні французькі балкони, які добре впишуться у загальну картину історично частини міста. Однак тут ми вже зіткнулися із протестами тернополян, які хочуть, щоб їм за бюджетні кошти зробили повноцінні балкони, на яких можна зберігати мотлох і сушити білизну. Аргументи про те, що монтувати нові балкони у старих будівлях – небезпечно, і ніхто не захоче брати на себе відповідальність за руйнування стіни, приміром, при облаштуванні такого балкона, наразі не сприймається. Але це – виклик, який ми приймаємо і обов’язково знайдемо оптимальні рішення.
Головні виклики ще попереду
Владислав Стемковський зазначає, що головна проблема у Тернополі, яка наразі ще не вирішена, це незадовільний стан доріг. Хоча щороку ремонтуються проводяться капремонти, але потрібен ще не один рік, щоб досягнути хорошого результату.
- Ще декілька років тому у Тернополі була велика проблема із затопленням доріг після кожного дощу: на проспекті Злуки, вулицях Коновальця, Галицькій, Оболоня та на перехресті Карпенка та Миру та інших вулицях плавали автівки, а люди ходили по коліно у воді. Відтак насамперед необхідно було подбати про водовідведення, за що ми і взялися. Цьогорічний дощовий травень показав, що наші зусилля були недаремними. Інший виклик, з яким я зустрівся у Тернополі – «корки» на дорогах, які спричинені тим, що є всього три «артерії», які з’єднують «Дружбу» із «Бамом»: це двоарковий міст біля «шостого» магазину, міст біля технічного університету та «горбатий» міст. Складно розпочинати капремонт дороги, якщо їй немає альтернативних варіантів, чи не так? Ми прийняли рішення розвантажити рух по вулиці Богдана Хмельницького, розширивши проїзд під двоарковим мостом. Цього не могли зробити раніше, бо, як мені пояснили, заважала газова труба великого діаметру. Ми почали з’ясовувати, що це за труба, хто за неї відповідальний – нікого так і не знайшли. Провівши невеличке розслідування, ми на свій страх і ризик демонтували «газову» трубу яка, як з’ясувалося, була нефункціональною. Проїзд розширили, пішохідну зону відмежували високою огорожею, а от сам проїзд вимостили спеціальною бруківкою. Було багато нарікань щодо бруківки, адже у Тернополі «бруківка» – майже лайливе слово. Втім, як бачимо, завдяки розширенню проїзду вже немає багатометрових черг автомобілів та громадського транспорту по вулиці Хмельницького, а бруківка, якість якої так хвилювала багатьох, впевнено витримує щоденно сотні тон і пережила не одну зиму. Під час реконструкції деяким активістам здавалося, що для пішоходів надто вузький прохід, навіть постановочні «сутички» там влаштовували, однак тепер місця вистачає всім – і пішоходам, і водіям, – ділиться спогадами Владислав Стемковський.
«Залізнична колія не може займати центр міста»
Попри те, що за роки роботи зроблено дуже багато, пан Владислав вважає, що основну проблему ще не вирішено. Мова йде про стан доріг у Тернополі. Цілком зрозуміло, що для капітального ремонту асфальтобетонного покриття усіх доріг у Тернополі необхідно залучити дуже багато коштів.
- Сьогодні ми приділяємо дуже багато уваги дворам, хоча головний виклик – шляхово-мостове господарство, – констактує Владислав Стемковсьий. – Одною з причин швидкого руйнування доріг у Тернополі є так званий «галущинецький щебінь», по суті – пісковик, який ми забороняємо підрядникам використовувати під час капремонтів. Сподіваємося, що завдяки якісним матеріалам та втіленню нових технологій, вдасться будувати якісніші дороги.
Ще одна смілива ідея Владислава Стемковського стосується збільшення кількості «артерій», які б суттєво покращили комунікацію містом.
- Я вважаю, що залізничну колію потрібно пустити в обхід міста і перенести залізничний вокзал за його межі, як це є в інших великих містах. Перемовин із представниками «Львівської залізниці» ми ще не проводили, проектів ще не готували. Однак було б правильно звільнити центральну частину міста від залізничного полотна та руху потягів. Хоча ця робота може бути надзвичайно дороговартісною, та це необхідно зробити і для зручності усіх мешканців, і для комфорту тих, у кого по кілька разів у день здригаються стіни через рух потягів, – зазначає Владислав Стемковський.
Втілення цього грандіозного проекту ще не на часі, та Владислав Стемковський знає й про інші актуальні проблеми у Тернополі. Приміром, цього року на одній з вулиць міста облаштують пішохідний перехід з підвищенням, який служитиме перешкодою, перед якою водії будуть пригальмовувати. У негоду, під час дощу, пішоходи зможуть вільно крокувати переходом, а не перестрибувати через течію. Якщо ідея виявиться вдалою, то її втілять і на інших вулицях.
- Популістом у «комуналці» бути складно. А точніше – зовсім неможливо. Популізм – це коли говорять те, що хочуть чути споживачі, але популістські лозунги не є правдивими. У цій галузі неможливо говорити, нічого не роблячи, однак усі ідеї та їх втілення можливе лише у якісній та прогресивній команді однодумців. Таку я знайшов собі у Тернополі, бо вже давно знаю, що ті, хто працює у житлово-комунальному господарстві, без перебільшення, ним живуть, – каже Владислав Стемковський.
Це цікаво:
Чи знаєте ви, що Владислав Стемковський, який, бездоганно знається у всьому, що стосується житлово-комунального господарства та енергоефективності, відзначився і в інших галузях?
Освіта: Луцький Державний Технічний Університет. Факультет будівництва та дизайну, спеціальність: міське будівництво та господарство
Університет ім. А. Міцкевича, м. Познань. Стипендія ім. Л. Кіркланда Польсько-Американської. Фундації Свободи (PAFW), Польща. Юридичний факультет, кафедра права і адміністрації.
Херсонський Державний Технічний Університет. Факультет економіки, спеціальність: економіка підприємства
Також Владислав Стемковський має незакінчену медичну освіту
Із 1994 року працював у комерційних структурах. У 1999-му перейшов на роботу до центрального секретаріату АПУ, а через рік став радником віце-прем’єр-міністра України з питань молодіжної політики (на громадських засадах). Упродовж трьох років (2002-2004) працював регіональним консультантом Програми регуляторної реформи (Волинська, Рівненська, Житомирська обл.).
Також у 2002 році був обраний головою Центру громадських молодіжних організацій Волині „Наша справа”. У 2004 році працював консультантом Організації Безпеки та Співробітництва в Європі (ОБСЄ) у Волинській області, здійснював моніторинг виборчого процесу президентських виборів.
1 травня 2004 року Владислав Стемковський був одним із організаторів та учасником акції «Нова Європа – молодь проти стін». Акція відублася в місті Устилуг на українсько-польському кордоні, де кілька десятків молодих українців і поляків зруйнували стіну, яка, за задумом організаторів, символізувала фактичний бар’єр між Україною і Європейським союзом. Картонна стіна з гаслом “There іs no unіted Europe wіthout Ukraіne” («Без України Європа не є об’єднаною») була зруйнована під музику “Pіnk Floyd”, під яку у 1989 році розбирали Берлінську стіну.
У буремні часи «Помаранчевої революції» Стемковський звів українських виконавців з гурту «Гринджоли» із польським гуртом, який виконував неформальний гімн революції польською мовою. Під час одного з святкувань у Луцьку прозвучало виконання вже знаменитої пісні “Разом нас багато, нас не подолати…” на двох мовах — українській і польській. Спочатку її виконав гурт із Івано-Франківська “Гринджоли”, а потім гість з Польщі, а директор мистецьких програм телестудії “Польсат” Роберт Ліщинський представив гімн «Помаранчевої революції» у запису дванадцяти кращих популярних польських співаків.
Також у Луцьку Владислав Стемковський ініціював та втілив у життя проект «Центр Європейської Інформації», активи якого є у кожній луцькій школі, а школярі беруть участь у так званих «Європейських олімпіадах». Завданням Центру було поширення серед територіальної громади Луцька та області інформації про засади функціонування Європейського Союзу, економіку, політику, культурні традиції країн-членів ЄС та підвищення рівня інформаційної обізнаності громади Волинської області з питань європейської інтеграції України.