Брукар розповів про особливості роботи з базальтовою бруківкою

Завершуються роботи із облаштування частини дороги поблизу Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка поблизу . Тут, нагадаємо, відремонтували тротуари біля Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки та поблизу будинку на бульварі Шевченка, 4 та поблизу драмтеатру і взялися ремонтувати ділянку дороги при відновленому тротуарі. Для здійснення ремонту тут використали бруківку, демонтовану із проїжджої частини поблизу дамби, де триває ремонт  гідроспоруд.

Як розповів працівник підрядної організації, брукар Сергій, який здійснює роботи із мощення базальтової бруківки, працювати з цим матеріалом дуже складно. Попри досвід і вміння працювати із різними видами бруківку, чоловік зазначив – вкладати “шашку” і складніше, і довше, аніж бруківку, якою мостили тротуар.

• Це – не австрійська бруківка, як вважає дехто, а вимощена за радянських часів за зразком австрійської мостової. Австрійська бруківка має більші розміри, вона важча і має більш помітні нерівності, – припускає брукар. – Я гадаю, що якщо є ще десь австрійська бруківка, то вона знаходиться під цією “шашкою” або десь під асфальтом. Наскільки мені відомо, саме цю бруківку виготовляли на Рівненських базальтових заводах. В мене навіть виникла думка, що сюди привозили брили базальту у повоєнні роки, а вже тут військовополоненні її кололи і викладали – про це свідчить велика кількість сколів базальту під шаром бруківки. Що цікаво, під бруківкою ми бачимо вимощену основу із так званого  “галущинецького каменю”, який є надзвичайно крихким і неякісним, відтак, за ці десятиріччя перетворився у місиво. Але це також своєрідний доказ вкладання  базальтової бруківки, довкола якої точиться стільки суперечок, за радянської доби, а не за Австрії. Як розказував мені один старший чоловік, який зупинився біля нас, що подивитися, як ми працюємо, з австрійською бруківкою в радянські часи не надто морочилися. Її просто заливали асфальтом, бо вона була нерівною і дуже складною в роботі.

Як припустив майстер, у деяких місцях австрійський камінь присутній поміж “шашкою” радянського часу – нею могли облаштовувати закінчення дороги чи тротуару, або вона служила своєрідним бордюром за рахунок того, що була більшою. 

Пан Сергій розповів,  що працювати із бруківкою не дуже приємно, бо вона нерівна і слизька, а для кожного камінчика потрібно виставляти інший рівень основи. Щоб підібрати потрібні розміри каменю, доводиться довгенько “погратися”. Майстер зазначає, що час не пошкодував навіть міцного базальту – серед бруківки дуже багато відходів і розкришених камінців, які вже неможливо застосувати для мощення. Як каже брукар, за день роботи при сприятливих погодних умовах вдається облаштувати не більше п’яти метрів базальтової бруківки, в той час, як впродовж робочого дня можна встановити близько 70 метрів сучасної бруківки типу “Старе місто”, якою вимостили тротуар поблизу драмтеатру.

Нагадуємо, що уся бруківка, демонтована у процесі капремонтів, обліковується і зберігається на одному із підприємств у Тернополі

Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології ТМР