– Тернопіль житлово-комунальний Тернопіль житлово-комунальний
Олег Лемега – один з найдосвідченіших керівників у житлово-комунальній сфері Тернополя. Пройшовши усі щаблі професійного зростання від простого зварювальника до директора, сьогодні він впевнено виконує обов’язки керівника підприємств та свідомого громадянина, серце якого сповнене любов’ю до рідного міста. Свого часу йому присвоєно почесне звання “Кращий господарник року”, також у арсеналі Олега Лемеги цілий перелік подяк та нагород. Про себе розповідає неохоче, та, все ж, про деякі таємниці ми дізналися.
– Я народився і виріс в селі Плесківці Зборівського району. Розказувати про дитинство особливо немає чого, бо яке дитинство у простої сільської дитини відомо, певно, всім. Закінчивши школу, вступив у ПТУ, здобув спеціальність слюсаря-сантехніка. За цією спеціальністю працював недовго. Після служби в армії у 1974 році приступив до роботи на залізобетонному заводі в Тернополі та перекваліфікувався на газоелектрозвалювальника.
Олег Васильович розповідає, що впродовж десяти років суміщав ці професії, до того моменту, як у 1984 році вступив у Чернівецький будівельний технікум, де здобув спеціальність техніка-будівельника. По завершенню технікуму чоловік почав робити перші, але впевнені кроки кар’єрною драбиною. За ці роки довелося попрацювати і майстром дільниці, і головним інженером. Вже у 1991 році він стає начальником «ЖЕКу № 1». Олег Лемега був у числі перших керівників, які після ліквідації «ЖЕКів» очолили приватні підприємства, зокрема на початку 2007 року він очолив приватне підприємство.
– Виконуючи обов’язки директора підприємства, я зрозумів, що мимоволі доведеться розширювати спектр діяльності, – пригадує Олег Лемега. – Зараз наші підприємства займаються і вивезенням побутових відходів, самі виготовляємо лавки, пісочниці тощо. Свого часу просив об’єднати підприємства, які обслуговують «Дружбу», в одне, адже виникали труднощі із подачею звітності, оформленням документів. Декілька років тому це було зроблено – так народилося підприємство «Дружба – сервіс –житло – 1».
Майже три десятки років Олег Лемега займає керівні посади. Однак його часто можна побачити на прибудинкових територіях, які обслуговує його підприємство із зваркою чи з іншими інструментами у руках. Поряд із своїми працівниками він не соромиться виконувати ремонтні роботи, допомагати щось вантажити, перевозити будівельні матеріали своєю автівкою. Все тому, що, як каже Олег Лемега, свою роботу дуже любить.
– Часом мешканці приходять і кажуть: «зробіть хоч як-небудь». А я так не люблю – краще назбирати ще трохи грошей з будинку і зробити добре, так, як має бути. Люблю робити роботу так, як хотів би зробити для себе, щоб не соромно було, – розповідає пан Лемега. – Дуже тішуся, коли від мешканців надходять подяки, коли люди зупиняють на вулиці, щоб обговорити якісь нагальні проблеми. Звісно ж, труднощів вистачає. Багато залежить від мешканців, із якими маю справу. Є такі, які намагаються зрозуміти, є такі, які просто щось вимагають, не орієнтуючись у «математиці будинку». Бувають непорозуміння, коли у будинку, приміром, ремонтують покрівлю, а мешканці першого поверху обурюються, бо їм це не потрібно. Поки мешканці не усвідомлять, що багатоповерхівка – це їхнє спільне майно, поки не буде розуміння, які роботи виконує обслуговуюче підприємство, що є в межах його компетенції, а що – ні, таких труднощів не уникнути. Але ми завжди раді візитам наших жителів, відтак радіємо не лише подякам, але й конструктивній критиці, порадам, підказкам.
Олег Васильович розповів, що у вільний від роботи час, якого є дуже небагато, полюбляє пограти в більярд або у настільний теніс. Відколи став «приватником» – вихідних фактично нема. Та на першому місці у директора все-таки не спорт і не робота, а сім’я.
– Іноді шкодую, що в мене така служба, коли доводиться постійно обирати між родиною та роботою. Шкодую, що мало часу приділяв дітям, бо постійно доводилося вирішувати якісь робочі питання. У керівників обслуговуючих підприємств дійсно немає вихідних та свят: тут прорвало воду, тут пожежа, тут дерево впало чи ще щось трапилося. Безкінечність подій та обов’язків втомлює. Та, якби довелося обирати, пройшов би це все знову.
Колишній «зварювальник з села» продемонстрував, що совісна та самовіддана робота може подолати будь-які труднощі та здійснити найсміливіші мрії. Багато залежить від настрою людей, з якими доводиться співпрацювати – якщо є розуміння справи, то вона буде успішною.
Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології ТМР