Минуло дев’ять днів з дня смерті Михайла Дереворіза

Сьогодні, 9 червня, минає дев’ять днів з дня смерті директора ПП “Східний масив” Михайла Дереворіза.

Пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях та спогадах. Біль втрати нічим не вгамувати, бо нашого керівника вже немає поруч з нами. Просимо усіх згадати у молитвах нашого Михайла Євгеновича, аби милосердний Господь дарував йому вічне життя у Царстві Небеснім та спокій його душі.

Мешканці та колеги пам’ятають про Михайла Євгеновича, як про прекрасну людину та відмінного фахівця у своїй галузі, ставляться з величезною повагою до нього та з глибоким жалем з приводу втрати.

Нижче публікуємо спогади декількох мешканців про Михайла Дереворіза, якого вони у розмові називають так само шанобливо, як і представники його колективу – “наш директор”.

Гавриліна Оля, проспект Степана Бандери, 94

“Сьогодні всі, хто знав Михайло Євгеновича, сумують із нами. Ця трагедія не залишає байдужими нікого. Ми не забудемо його доброту і розуміння ніколи. Підтримку турботу та допомогу у будь-якій життєвій ситуації. Співчуття рідним та близьким!”

Дзюбак Марія, проспект Степана Бандери, 74

“Я живу у своєму будинку п’ятдесят три роки, і мушу сказати, що з того часу, як обслуговувати його почав “Східний масив”, дім став оживати. Михайло Євгенович завжди був дуже уважним до нас і завжди з радістю приймав, коли ми зверталися по різних питаннях. Терпляче вислуховував, пояснював, що  можливо зробити, що ні, але ніколи не відмовлявся. Він занотовував наші прохання і шукав можливості втілити їх у життя, навіть якщо це не було передбачено тарифом та не входило у обов’язки підприємства.  Він завжди був на робочому місці і завжди знаходив для нас час. Він міг і пожартувати, і розрадити, був чудовою людиною та директором, тому сприймаємо цю втрату дуже болісно”.

Федорчак Надія, проспект Степана Бандери, 74

“Скільки ми не зверталися  – він жодного разу не сказав нам “ні”. Мені доводилося приходити і в  неприйомні години, але жодного разу не було такого, щоб він відмовився поспілкуватися і вислухати наші “жалі”. Завжди був до нас, мешканців, привітним і терплячим і ми його справді любили. Надзвичайно шкода, що підступна хвороба забрала його! Чомусь запам’ятався такий епізод про  Михайла Євгеновича: під час зустрічі із міським головою на бульварі Данила Галицького наша сусідка показала йому давні фото з своєї колекції, як тут було після війни, коли місто відроджувалося. Михайло Євгенович дуже зацікавився ними, попросив дозволу зробити копії для себе. Ми розуміли, що він справді любив наше місто і йому було не байдуже, що з ним відбувалося і в минулому, і в сучасності. Ми висловлюємо щире співчуття всім близьким  Михайла Євгеновича з приводу втрати і сумуємо разом з вами…”

Царство небесне та вічна пам’ять!