– Тернопіль житлово-комунальний Тернопіль житлово-комунальний
З нагоди п’ятнадцятиріччя ПП «Люкс» його незмінний директор Степан Гевко розповів про своє становлення, як керівника, про свій колектив та про те, звідки черпає енергію для роботи.
«Пройшов усі щаблі: від покрівельника до директора»
Робоча поїздка до м. Івано-Франківськ із колегами – директором ПП “Дружба-сервіс-житло-1” Олегом Лемегою та начальником відділу благоустрою та екології УЖКГ Олегом Соколовським
Зустріч у кабінеті успішного керівника була нетривалою, однак щирою та сповненою емоцій. Степан Васильович приніс старі фотографії, які демонстрував з теплою посмішкою. Так само, з посмішкою, пригадував час, коли прийшов у «комуналку».
-Закінчивши школу у селі Баворів Тернопільського району, я вирішив піти слідами свого батька та стати будівельником. Після завершення школи майстрів сільського господарства працював майстром Великобірківській будівельній організації, яка займалася того часу будівництвом шкіл, садків, клубів. На моєму рахунку декілька збудованих будинків, зокрема дитсадок у Великому Ходачкові, сільський клуб у Лозовій. Взагалі, перший свій будинок я будував разом з своїм батьком, навчаючись у шостому класі, – розповідає Степан Васильович. – Після служби в армії я мав намір йти на роботу у будівельний цех комбайнового заводу, та сталося так, що почав працювати у зборочному. Адаптувався до нового виду роботи швидко втім потрібно було отримати відповідну освіту. Для цього я поступив на заочний відділ політехнічного інституту.
В оточенні колективу ПП “Люкс”
Тоді ж, у 1982 році я одружився і пішов працювати покрівельником в шостий ЖЕК.
Степан Васильович розповідає, що по комунальній драбині пройшов, мабуть, всі можливі щаблі: після покрівельника став комірником, потім – майстром дільниці, звідки був переведений на майстра рембригади у ЖЕК №5, якийсь час пропрацював головним інженером у ЖЕК №4, а вже в 1995 році став директором ЖЕКу № 5.
Разом із працівниками ПП “Люкс”
-Це був найважчий ЖЕК на той час, адже обслуговував старий житловий фонд. Та мені разом з колективом вдалося вивести його на доволі високий рівень, таким чином підприємство стало одним із кращих на той час. Допомогли у цьому як власний досвід і вимогливість, так і висококваліфікованіі працівники, якими я дуже дорожив і шаную їх усіх до сьогоднішнього дня. Вже в 1999 році я почав роботу в ЖЕК 14 ЖБК, який згодом перетворився у ПП «Люкс». У 2000му ми почали тісну співпрацю із головами кооперативів, спонукаючи їх переходити на спрощену систему оподаткування, розказували їм про ПДВ, про ОСББ, про обігові кошти тощо. Дякуючи колективу підприємства, нам вдалося створити 28 ОСББ вже у ті роки. Тобто, той закон, який зараз втілюється в Україні (йдеться про ЗАКОН УКРАЇНИ №417-VIII “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, який вступив у дію з 1 липня 2015 року), ми випередили на багато років.
«Дякуючи тим людям, які поруч, можна братися за вирішення будь-якої проблеми»
Як розповів Степан Васильович, у 2001 році на обслуговуванні підприємства було 28 будинків, зараз їх вдвічі більше – 52 будинки. Відповідно, і чисельність робочого колективу зросла від 72 чоловік у 2001 до 123 у 2016 році. Попри те, що в підприємстві працює понад сотню працівників, випадкових людей серед них немає. З кожним працівником директор знайомиться особисто.
Одне із захоплень Степана Гевка – активний відпочинок
-Я можу з гордістю сказати, що у мене молодий колектив, адже вік багатьох працівників становить 35-37 років, а це – рідкість для підприємств, які обслуговують житловий фонд. Дякуючи тим людям, які поруч, можна братися за вирішення будь-якої проблеми, – каже директор ПП «Люкс». – Беручи людину на роботу, я завжди особисто знайомлюся з потенційним працівником. Насамперед, людина не повинна мати шкідливих звичок, має знати свою справу, а ще – любити працювати. Впродовж першого місяця я намагаюся
Колектив ПП “Люкс”
приглянути за роботою нового працівника. Цього часу цілком вистачає, щоб зробити висновки про людину. Це мотивує працівників, як і достойна оплата їхньої праці. На мою думку, чоловік, де б він не працював, має забезпечувати свою родину, тому з великою відповідальністю ставлюся саме до того, щоб робота на підприємстві була гідно оплачувана. Моє кредо в цьому плані таке: спочатку має принести гроші додому чоловік, а потім вже жінка. Але і вимоги у мене високі: я прагну, щоб якість послуг відповідала назві – «Люкс».
Степан Васильович каже, що вимогливий не лише до своїх працівників, але й до себе, адже робочий кабінет для нього – це місце. Де можна перевести дух і підписати папери. Фактично весь робочий час директор ПП «Люкс» проводить поруч із працівниками, що працюють у будинках, які обслуговує підприємство.
-Найстабільніші у нас двірники, які працюють вже десятками років. Я знаю всіх поіменно, знаю про їхні труднощі і жалі, вони часто розказують мені про наболіле, знаю історію життя кожного свого працівника… А скільки було ситуацій, коли люди йшли до мене за допомогою та порадою! І, мушу зауважити, що й особисті звернення не залишаються поза моєю увагою. Тому можу з впевненістю сказати, що моя робота – це вже не просто робоче місце, а щось дуже особисте та глибинне.
Святкування дня двору на просп. Злуки, 43. На фото: фахівці УЖКГ Анна Муца та В’ячеслав Мокляк, директор ПП “Благоустрій” Галина Гевко та заступник міського голови Владислав Стемковський
«Владислав Стемковський – людина, яка бачить на кілька кроків вперед»
Як зазначає Степан Васильович, велике значення для нього мають ті, хто оточує його. Якщо працівники ПП «Люкс» – то вже велика родина, то міська влада стала надійним партнером , адже демонструє взаєморозуміння та бажання робити спільні кроки для вирішення проблем мешканців.
-Я іноді жартома кажу своїм працівникам, що вони «маленькі мери», бо на їхній відповідальності маленькі ділянки міста. Керуючи своїм підприємством і, розуміючи, наскільки це буває складно, я з великою шаною ставлюся до нашого міського голови і до його роботи в Тернополі впродовж останніх років. Щиро захоплююся діяльністю і його профільного заступника Владислава Стемковського, який курує житлово-комунальне господарство у Тернополі. Це дуже прогресивна людина, яка бачить на
Разом із колегою по роботі та хорошим товаришем директором ПП “Східний масив” Михайлом Дереворізом
багато кроків уперед і вміло втілює в життя найсміливіші новації. Те, що тернополяни сприймають як належне, дуже часто є чимось взагалі нереальним для жителів інших українських міст. Фахівці, які з робочими візитами перебувають в Тернополі дійсно дивуються, що у нас настільки прогресивне місто, і я вважаю, що в цьому є заслуга Владислава Володимировича, який увесь свій досвід, знання та вміння втілює тут. Нам дуже пощастило працювати саме з цією людиною!
Степан Гевко каже, що завдяки цій гармонії, яка існує між обслуговуючими підприємствами та міською радою, місто має змогу розвиватися, а ті люди, які направду хочуть працювати, мають де це робити, адже у галузі житлово-комунального господарства завжди потрібні робочі руки.
З коханою дружиною та надійною порадницею Галиною Гевко
Головна порадниця – дружина
Ні для кого не є секретом, що родина Гевків є «комунальною». Дружина Степана Васильовича, Галина Гевко – директор ПП «Благоустрій». Вона – вірна помічниця та головна порадниця для нього, адже крокують поряд у житті вже чотири десятки років.
-З Галею ми познайомилися на новорічному святі у 1976 році. Вона була ведучою, а я – Дідом Морозом (до цього часу Галина Орестівна жила і навчалася у с. Скоморохи), – з посмішкою розповідає пан Степан, – У 1982 році ми одружилися. Вона завжди була поруч: і тоді, коли я працював простим робітником, і зараз, коли працюю на керівній посаді. Я довіряю їй, і радію, що завжди можу з нею порадитися, адже Галина дуже добре орієнтується у «комуналці».
У родинному колі на Різдво
Що примітно, і Степан Васильович, і Галина Орестівна працюють у цій галузі за покликом душі. Мабуть, це й стало причиною того, що й їхній син Богдан, маючи усі можливості влаштовувати своє майбутнє у Німеччині, повернувся звідти до Тернополя та очолив підприємство «ЕкоТерн», яке спеціалізується на наданні послуг з вивезення твердих побутових відходів.
У своєму “раю”, виплеканому власноруч
Основна складова життя Степана Гевка – це праця. «Якщо любиш свою роботу, то це – відпочинок», – каже він. Відтак, навіть вдома Степан Васильович воліє проводити дозвілля активно, займаючись облаштуванням прибудинкової території.
Маленький помічник – онук Ромчик
-Я цікавлюся ландшафтним дизайном, вирощую різноманітні рослини, у нашому дворі облаштував вже два фонтани. Дуже люблю займатися садівництвом, а ще – захоплююся бджолярством. З кожної подорожі везу саджанці, кактуси, агави – те, що може бути окрасою мого двору. Це захоплення розділяють мої внуки, для яких робота на землі – звична. Я обрізаю великі гілки, а мій внук Ромчик – дрібненькі, я щось ладнаю – і він собі збоку… – розказує Степан Васильович.
Як з’ясувалося в процесі розмови, Степан Гевко «найстарший» комунальник у нашому місті, адже безперервно працює в цій галузі від 1982 року. Його дружина, Галина Гевко, запевняє: її чоловік зовсім не вміє відпочивати. Енергію для роботи в підприємстві черпає у праці на власній господарці. Планів у невтомного Степана Васильовича ще чимало, то ж залишається лише побажати йому втілити все задумане з притаманною йому легкістю і відповідальністю.
